| | |
| уцерко́влювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | уцерко́влювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уцерко́влюймо |
| 2 особа | уцерко́влюй | уцерко́влюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уцерко́влюватиму | уцерко́влюватимемо, уцерко́влюватимем |
| 2 особа | уцерко́влюватимеш | уцерко́влюватимете |
| 3 особа | уцерко́влюватиме | уцерко́влюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уцерко́влюю | уцерко́влюємо, уцерко́влюєм |
| 2 особа | уцерко́влюєш | уцерко́влюєте |
| 3 особа | уцерко́влює | уцерко́влюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| уцерко́влюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уцерко́влював | уцерко́влювали |
| жін. р. | уцерко́влювала |
| сер. р. | уцерко́влювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| уцерко́влюваний |
| Безособова форма |
| уцерко́влювано |
| Дієприслівник |
| уцерко́влювавши |
