| | |
| уя́рмлювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | уя́рмлювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | уя́рмлюймо |
| 2 особа | уя́рмлюй | уя́рмлюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уя́рмлюватиму | уя́рмлюватимемо, уя́рмлюватимем |
| 2 особа | уя́рмлюватимеш | уя́рмлюватимете |
| 3 особа | уя́рмлюватиме | уя́рмлюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | уя́рмлюю | уя́рмлюємо, уя́рмлюєм |
| 2 особа | уя́рмлюєш | уя́рмлюєте |
| 3 особа | уя́рмлює | уя́рмлюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| уя́рмлюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | уя́рмлював | уя́рмлювали |
| жін. р. | уя́рмлювала |
| сер. р. | уя́рмлювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| уя́рмлюваний |
| Безособова форма |
| уя́рмлювано |
| Дієприслівник |
| уя́рмлювавши |
