| уґрунто́вуваний – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | уґрунто́вуваний | уґрунто́вувана | уґрунто́вуване | уґрунто́вувані |
| родовий | уґрунто́вуваного | уґрунто́вуваної | уґрунто́вуваного | уґрунто́вуваних |
| давальний | уґрунто́вуваному | уґрунто́вуваній | уґрунто́вуваному | уґрунто́вуваним |
| знахідний | уґрунто́вуваний, уґрунто́вуваного | уґрунто́вувану | уґрунто́вуване | уґрунто́вувані, уґрунто́вуваних |
| орудний | уґрунто́вуваним | уґрунто́вуваною | уґрунто́вуваним | уґрунто́вуваними |
| місцевий | на/в уґрунто́вуваному, уґрунто́вуванім | на/в уґрунто́вуваній | на/в уґрунто́вуваному, уґрунто́вуванім | на/в уґрунто́вуваних |