| | |
| фурцюва́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | фурцюва́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | фурцю́ймо |
| 2 особа | фурцю́й | фурцю́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | фурцюва́тиму | фурцюва́тимемо, фурцюва́тимем |
| 2 особа | фурцюва́тимеш | фурцюва́тимете |
| 3 особа | фурцюва́тиме | фурцюва́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | фурцю́ю | фурцю́ємо, фурцю́єм |
| 2 особа | фурцю́єш | фурцю́єте |
| 3 особа | фурцю́є | фурцю́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| фурцю́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | фурцюва́в | фурцюва́ли |
| жін. р. | фурцюва́ла |
| сер. р. | фурцюва́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| фурцюва́вши |
