| шепоті́тися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | шепоті́тися, шепоті́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | шепоті́мося, шепоті́мось, шепоті́мся | |
| 2 особа | шепоти́ся, шепоти́сь | шепоті́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | шепоті́тимуся, шепоті́тимусь | шепоті́тимемося, шепоті́тимемось, шепоті́тимемся |
| 2 особа | шепоті́тимешся | шепоті́тиметеся, шепоті́тиметесь |
| 3 особа | шепоті́тиметься | шепоті́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | шепочу́ся, шепочу́сь | шепотимо́ся, шепотимо́сь, шепоти́мся |
| 2 особа | шепоти́шся | шепотите́ся, шепотите́сь |
| 3 особа | шепоти́ться | шепотя́ться |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| шепотячи́сь* | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | шепоті́вся, шепоті́всь | шепоті́лися, шепоті́лись |
| жін. р. | шепоті́лася, шепоті́лась | |
| сер. р. | шепоті́лося, шепоті́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| шепоті́вшись | ||