| шипля́чий – прикметник | ||||
| (який має властивість шипіння) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | шипля́чий | шипля́ча | шипля́че | шипля́чі |
| родовий | шипля́чого | шипля́чої | шипля́чого | шипля́чих |
| давальний | шипля́чому | шипля́чій | шипля́чому | шипля́чим |
| знахідний | шипля́чий, шипля́чого | шипля́чу | шипля́че | шипля́чі, шипля́чих |
| орудний | шипля́чим | шипля́чою | шипля́чим | шипля́чими |
| місцевий | на/у шипля́чому, шипля́чім | на/у шипля́чій | на/у шипля́чому, шипля́чім | на/у шипля́чих |