щу́чий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | щу́чий | щу́ча | щу́че | щу́чі |
родовий | щу́чого | щу́чої | щу́чого | щу́чих |
давальний | щу́чому | щу́чій | щу́чому | щу́чим |
знахідний | щу́чий, щу́чого | щу́чу | щу́че | щу́чі, щу́чих |
орудний | щу́чим | щу́чою | щу́чим | щу́чими |
місцевий | на/у щу́чому, щу́чім | на/у щу́чій | на/у щу́чому, щу́чім | на/у щу́чих |