| | |
| юстирува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | юстирува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | юстиру́ймо |
| 2 особа | юстиру́й | юстиру́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | юстирува́тиму | юстирува́тимемо, юстирува́тимем |
| 2 особа | юстирува́тимеш | юстирува́тимете |
| 3 особа | юстирува́тиме | юстирува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | юстиру́ю | юстиру́ємо, юстиру́єм |
| 2 особа | юстиру́єш | юстиру́єте |
| 3 особа | юстиру́є | юстиру́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| юстиру́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | юстирува́в | юстирува́ли |
| жін. р. | юстирува́ла |
| сер. р. | юстирува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| юстиро́ваний |
| Безособова форма |
| юстиро́вано |
| Дієприслівник |
| юстирува́вши |
