| яри́тися1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (лютувати) | ||
| Інфінітив | яри́тися, яри́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ярі́мося, ярі́мось, ярі́мся | |
| 2 особа | яри́ся, яри́сь | ярі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | яри́тимуся, яри́тимусь | яри́тимемося, яри́тимемось, яри́тимемся |
| 2 особа | яри́тимешся | яри́тиметеся, яри́тиметесь |
| 3 особа | яри́тиметься | яри́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ярю́ся, ярю́сь | яримо́ся, яримо́сь, яри́мся |
| 2 особа | яри́шся | ярите́ся, ярите́сь |
| 3 особа | яри́ться | яря́ться |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| ярячи́сь | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | яри́вся, яри́всь | яри́лися, яри́лись |
| жін. р. | яри́лася, яри́лась | |
| сер. р. | яри́лося, яри́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| яри́вшись | ||