Михайло ГНАТЮК:
Богдан Якимович. Іван Франко – видавець: книгознавчі
та джерелознавчі аспекти.
Львів: Видавничий центр ЛНУ імені І. Франка, 2006. 691 с.
Актуальність дослідження видавничої діяльності Івана Франка не викликає
сумніву. По-перше, мусимо простежити, як у І. Франка визрівали різні видавничі про-
єкти, а з іншого боку – проаналізувати видавничу політику великого письменника і
мислителя, який своєю діяльністю видавця уособлював думки і прагнення найвидат-
ніших представників української інтелектуальної еліти останньої третини XIX та
початку XX ст.
Поза всяким сумнівом, монографія Б. Якимовича заповнює лакуну в українській
книгознавчій науці і стане добрим підґрунтям дальших наукових студій над діяль-
ністю І. Франка-видавця. Праця такого типу, написана істориком, порушує низку
проблем, над якими сьогодні сперечаються філософи, філологи, фольклористи, кни-
гознавці та інші представники гуманітарної науки.
Не викликає застережень композиція роботи, яка добре структурована: вісім
розділів монографії дають чітке уявлення про працю великого письменника над різ-
ними виданнями, починаючи від участі у редакції журналу «Друг», москвофільську
орієнтацію якого змінив прихід І. Франка, і аж до видавничої серії «Всесвітня бібліо-
тека», над якою важкохворий письменник працював аж до останніх днів життя.
Можна сперечатися з автором дослідження стосовно надто детальної періоди-
зації видавничої діяльності письменника. Нам видається, що видавничі проєкти
І. Франка чітко вписуються в три етапи його наукової та літературознавчої діяльності:
1) 70-і роки XIX ст. до 1887 р., часу виходу першого видання збірки «З вершин і
низин»; 2) кінець 80-х рр. XIX ст. до 1908 р. – початку хвороби І. Франка; 3) нарешті,
третій період – на схилі віку, який охоплює 1908–1916 рр. До кожного з цих періодів
дослідник “прив’язує” окремі видавничі проєкти І. Франка. Скажімо, проєкт «Дрібна
бібліотека» (1879–1880) справді вписується у той період, який у літературознавстві
іменуємо “Становлення Івана Франка як літературознавця”. Б. Якимович цілком
доречно співставляє Франкові видання з тодішніми видавничими проєктами у Європі.
Для нас особливо переконливим є зіставлення «Дрібної бібліотеки» з німецьким ви-
данням «Universal Bibliothek», що дозволяє дослідникові зробити висновок про орієн-
тацію І. Франка на загальноєвропейські культурні цінності, зокрема, у видавничій
діяльності. Водночас, у підборі творів для видання певним чином виявився суб’єкти-
візм І. Франка, на чому не міг не позначитися брак серйозної фахової критики в Гали-
чині і в Україні в цілому.
Б. Якимович справедливо зауважує, що різні видавничі проєкти значною мірою
залежали від літературознавчих, фольклористичних, історичних та інших зацікавлень
І. Франка. Водночас, як нам здається, у роботі такого типу варто б звернути більшу
увагу на зв’язок видавничих проєктів з науковими зацікавленнями І. Франка у галу-
зях літературознавства, мовознавства, фольклористики та інших гуманітарних наук.
Нам імпонує те, що дослідник у зв’язку з аналізом видавничих проєктів письменника
торкається загальнокультурних проблем життя нації, а це робить монографію особли-
во цінною. Крім того, видавничу діяльність І. Франка Б. Якимович вписує у загаль-
ний контекст еволюції художньої творчості письменника.
© Гнатюк М., 2007
Мар’яна Долинська. Історична топографія Львова XIV–ХІХ ст. 253
Важливого значення набуває проведений дослідником аналіз теоретичного ди-
скурсу видавничої справи І. Франка, який автор монографії цілком справедливо по-
в’язує зі статтею І. Франка «Кілька слів о тім, як нам упорядкувати і провадити наші
людові видавництва». Автор монографії ґрунтовно досліджує чисто джерелознавчі та
книгознавчі аспекти Франкових видань у Науковому товаристві імені Шевченка, що
є особливо актуальним на сьогоднішньому етапі розвитку наукознавства. У зв’язку з
аналізом праці письменника в НТШ Б. Якимович зумів віднайти низку невідомих для
нашого літературознавства фактів, які стосуються життя та творчості Ю. Федьковича
у Львові. Автор дослідження приходить до висновку, що Франкові видання творів
Т. Шевченка цілком вписуються у шевченкознавчий дискурс І. Франка кінця XIX –
початку XX ст.
Чи не найглибше автор рецензованої монографії проаналізував видавничий
проєкт «Українсько-руської видавничої спілки», яка, як це справедливо відзначено у
роботі, стала феноменом не тільки української видавничої справи, а й загальнонаціо-
нальним та європейським культурним явищем. Розглядаючи позасерійні видання
І. Франка, як і його видавничі серії початку XX ст., дослідник дає не лише їх фаховий
аналіз, але й характеризує загальнокультурні ідеї того часу, зачіпаючи при цьому пи-
тання історії України, літературознавчі, мовознавчі, фольклористичні ідеї нашої гу-
манітарної науки.
Особливе зацікавлення у сучасного науковця, як і пересічного читача, викличе
частина сьомого розділу «Видавничий проєкт Івана Франка «Wielka utrata»: покаян-
ня, містифікація чи переконання», де автор монографії вводить у науковий обіг не
тільки невідомі раніше матеріали, але й висловлює свою версію авторства знайденого
І. Франком рукопису. До слова, гіпотеза, висунута Б. Якимовичем, заслуговує на
пильну увагу майбутніх дослідників українсько-польських літературних взаємин.
З суто бібліографічного погляду на особливу увагу заслуговують додатки до
монографії, які дають можливість побачити джерельну базу та поліграфічні особли-
вості кожного з видавничих проєктів І. Франка. Йдеться, отже, про чисто книгознавчі
аспекти цих видань, адже для наших поліграфістів, книгознавців досвід І. Франка є
надзвичайно цінним. Немає сумніву, що таке дослідження викличе зацікавлення не
тільки у спеціалістів, але й у широкого кола читачів.
Монографія Б. Якимовича надзвичайно потрібна. Вона дає цілісну уяву про
І. Франка як видавця. Це дослідження, яке вийшло у світ до 150-річчя від дня наро-
дження І. Франка, стало гідним внеском у нашу гуманітарну науку.
Стаття надійшла до редакції 16. 01. 20