| | |
| ізво́дити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | ізво́дити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ізво́дьмо |
| 2 особа | ізво́дь | ізво́дьте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ізво́дитиму | ізво́дитимемо, ізво́дитимем |
| 2 особа | ізво́дитимеш | ізво́дитимете |
| 3 особа | ізво́дитиме | ізво́дитимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ізво́джу | ізво́димо, ізво́дим |
| 2 особа | ізво́диш | ізво́дите |
| 3 особа | ізво́дить | ізво́дять |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| ізво́дячи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ізво́див | ізво́дили |
| жін. р. | ізво́дила |
| сер. р. | ізво́дило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| ізво́дивши |
