| | |
| імпровізува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | імпровізува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | імпровізу́ймо |
| 2 особа | імпровізу́й | імпровізу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | імпровізува́тиму | імпровізува́тимемо, імпровізува́тимем |
| 2 особа | імпровізува́тимеш | імпровізува́тимете |
| 3 особа | імпровізува́тиме | імпровізува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | імпровізу́ю | імпровізу́ємо, імпровізу́єм |
| 2 особа | імпровізу́єш | імпровізу́єте |
| 3 особа | імпровізу́є | імпровізу́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| імпровізу́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | імпровізува́в | імпровізува́ли |
| жін. р. | імпровізува́ла |
| сер. р. | імпровізува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| імпровізо́ваний |
| Безособова форма |
| імпровізо́вано |
| Дієприслівник |
| імпровізува́вши |
