| | | | |
| інсинуйо́ваний – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | інсинуйо́ваний | інсинуйо́вана | інсинуйо́ване | інсинуйо́вані |
| родовий | інсинуйо́ваного | інсинуйо́ваної | інсинуйо́ваного | інсинуйо́ваних |
| давальний | інсинуйо́ваному | інсинуйо́ваній | інсинуйо́ваному | інсинуйо́ваним |
| знахідний | інсинуйо́ваний, інсинуйо́ваного | інсинуйо́вану | інсинуйо́ване | інсинуйо́вані, інсинуйо́ваних |
| орудний | інсинуйо́ваним | інсинуйо́ваною | інсинуйо́ваним | інсинуйо́ваними |
| місцевий | на/в інсинуйо́ваному, інсинуйо́ванім | на/в інсинуйо́ваній | на/в інсинуйо́ваному, інсинуйо́ванім | на/в інсинуйо́ваних |
