| | | | |
| ієрогліфі́чний1 – прикметник | | | | |
| | | | |
| (про письмо) | | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | ієрогліфі́чний | ієрогліфі́чна | ієрогліфі́чне | ієрогліфі́чні |
| родовий | ієрогліфі́чного | ієрогліфі́чної | ієрогліфі́чного | ієрогліфі́чних |
| давальний | ієрогліфі́чному | ієрогліфі́чній | ієрогліфі́чному | ієрогліфі́чним |
| знахідний | ієрогліфі́чний | ієрогліфі́чну | ієрогліфі́чне | ієрогліфі́чні |
| орудний | ієрогліфі́чним | ієрогліфі́чною | ієрогліфі́чним | ієрогліфі́чними |
| місцевий | на/в ієрогліфі́чному, ієрогліфі́чнім | на/в ієрогліфі́чній | на/в ієрогліфі́чному, ієрогліфі́чнім | на/в ієрогліфі́чних |
