їде́н – займенник-прикметник | ||||
(один) | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | їде́н | їдна́ | їдне́ | їдні́ |
родовий | їдно́го | їдно́ї | їдно́го | їдни́х |
давальний | їдно́му | їдні́й | їдно́му | їдни́м |
знахідний | їде́н, їдно́го | їдну́ | їдне́ | їдні́, їдни́х |
орудний | їдни́м | їдно́ю | їдни́м | їдни́ми |
місцевий | на/в їдно́му, їдні́м | на/в їдні́й | на/в їдно́му, їдні́м | на/в їдни́х |
[діал.] |