їду́чий – прикметник | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | їду́чий | їду́ча | їду́че | їду́чі |
родовий | їду́чого | їду́чої | їду́чого | їду́чих |
давальний | їду́чому | їду́чій | їду́чому | їду́чим |
знахідний | їду́чий, їду́чого | їду́чу | їду́че | їду́чі, їду́чих |
орудний | їду́чим | їду́чою | їду́чим | їду́чими |
місцевий | на/в їду́чому, їду́чім | на/в їду́чій | на/в їду́чому, їду́чім | на/в їду́чих |
[розм.] |