| їду́чий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | їду́чий | їду́ча | їду́че | їду́чі |
| родовий | їду́чого | їду́чої | їду́чого | їду́чих |
| давальний | їду́чому | їду́чій | їду́чому | їду́чим |
| знахідний | їду́чий, їду́чого | їду́чу | їду́че | їду́чі, їду́чих |
| орудний | їду́чим | їду́чою | їду́чим | їду́чими |
| місцевий | на/в їду́чому, їду́чім | на/в їду́чій | на/в їду́чому, їду́чім | на/в їду́чих |
| [розм.] | ||||