| ґулюва́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ґулюва́тий | ґулюва́та | ґулюва́те | ґулюва́ті |
| родовий | ґулюва́того | ґулюва́тої | ґулюва́того | ґулюва́тих |
| давальний | ґулюва́тому | ґулюва́тій | ґулюва́тому | ґулюва́тим |
| знахідний | ґулюва́тий | ґулюва́ту | ґулюва́те | ґулюва́ті |
| орудний | ґулюва́тим | ґулюва́тою | ґулюва́тим | ґулюва́тими |
| місцевий | на/у ґулюва́тому, ґулюва́тім | на/у ґулюва́тій | на/у ґулюва́тому, ґулюва́тім | на/у ґулюва́тих |