| ла́зячий – прикметник | ||||
| (який має здатність лазити або закріплюватися на вертикальній поверхні) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ла́зячий | ла́зяча | ла́зяче | ла́зячі |
| родовий | ла́зячого | ла́зячої | ла́зячого | ла́зячих |
| давальний | ла́зячому | ла́зячій | ла́зячому | ла́зячим |
| знахідний | ла́зячий, ла́зячого | ла́зячу | ла́зяче | ла́зячі, ла́зячих |
| орудний | ла́зячим | ла́зячою | ла́зячим | ла́зячими |
| місцевий | на/у ла́зячому, ла́зячім | на/у ла́зячій | на/у ла́зячому, ла́зячім | на/у ла́зячих |