| лютува́ти1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (виявляти хижацтво, кровожерність, злість) | ||
| Інфінітив | лютува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | люту́ймо | |
| 2 особа | люту́й | люту́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | лютува́тиму | лютува́тимемо, лютува́тимем |
| 2 особа | лютува́тимеш | лютува́тимете |
| 3 особа | лютува́тиме | лютува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | люту́ю | люту́ємо, люту́єм |
| 2 особа | люту́єш | люту́єте |
| 3 особа | люту́є | люту́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| люту́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | лютува́в | лютува́ли |
| жін. р. | лютува́ла | |
| сер. р. | лютува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| лютува́вши | ||