| | |
| унао́чнюватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | унао́чнюватися, унао́чнюватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | унао́чнюватиметься | унао́чнюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | унао́чнюється | унао́чнюються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| унао́чнюючись* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | унао́чнювався, унао́чнювавсь | унао́чнювалися, унао́чнювались |
| жін. р. | унао́чнювалася, унао́чнювалась |
| сер. р. | унао́чнювалося, унао́чнювалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| унао́чнювавшись |