| устида́тися – дієслово недоконаного і доконаного виду | ||
| (соромитися) | ||
| Інфінітив | устида́тися, устида́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | устида́ймося, устида́ймось | |
| 2 особа | устида́йся, устида́йсь | устида́йтеся, устида́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | устида́тимуся, устида́тимусь | устида́тимемося, устида́тимемось, устида́тимемся |
| 2 особа | устида́тимешся | устида́тиметеся, устида́тиметесь |
| 3 особа | устида́тиметься | устида́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
| 1 особа | устида́юся, устида́юсь | устида́ємося, устида́ємось, устида́ємся |
| 2 особа | устида́єшся | устида́єтеся, устида́єтесь |
| 3 особа | устида́ється | устида́ються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| устида́ючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | устида́вся, устида́всь | устида́лися, устида́лись |
| жін. р. | устида́лася, устида́лась | |
| сер. р. | устида́лося, устида́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| устида́вшись | ||