| | |
| яри́тися1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (лютувати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | яри́тися, яри́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ярі́мося, ярі́мось, ярі́мся |
| 2 особа | яри́ся, яри́сь | ярі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | яри́тимуся, яри́тимусь | яри́тимемося, яри́тимемось, яри́тимемся |
| 2 особа | яри́тимешся | яри́тиметеся, яри́тиметесь |
| 3 особа | яри́тиметься | яри́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ярю́ся, ярю́сь | яримо́ся, яримо́сь, яри́мся |
| 2 особа | яри́шся | ярите́ся, ярите́сь |
| 3 особа | яри́ться | яря́ться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| ярячи́сь |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | яри́вся, яри́всь | яри́лися, яри́лись |
| жін. р. | яри́лася, яри́лась |
| сер. р. | яри́лося, яри́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| яри́вшись |
