| бахти́р – іменник чоловічого роду, істота | ||
| (оповісник) | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | бахти́р | бахтирі́ |
| родовий | бахтиря́ | бахтирі́в |
| давальний | бахтире́ві, бахтирю́ | бахтиря́м |
| знахідний | бахтиря́ | бахтирі́в |
| орудний | бахтире́м | бахтиря́ми |
| місцевий | на/у бахтире́ві, бахтирю́, бахтирі́ | на/у бахтиря́х |
| кличний | бахти́рю | бахтирі́ |
| [діал.] |