| | |
| настановля́ти1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (ставити якусь кількість; наближати; призначати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | настановля́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | настановля́ймо |
| 2 особа | настановля́й | настановля́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | настановля́тиму | настановля́тимемо, настановля́тимем |
| 2 особа | настановля́тимеш | настановля́тимете |
| 3 особа | настановля́тиме | настановля́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | настановля́ю | настановля́ємо, настановля́єм |
| 2 особа | настановля́єш | настановля́єте |
| 3 особа | настановля́є | настановля́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| настановля́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | настановля́в | настановля́ли |
| жін. р. | настановля́ла |
| сер. р. | настановля́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| настановля́вши |
