| настановля́ти1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (ставити якусь кількість; наближати; призначати) | ||
| Інфінітив | настановля́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | настановля́ймо | |
| 2 особа | настановля́й | настановля́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | настановля́тиму | настановля́тимемо, настановля́тимем |
| 2 особа | настановля́тимеш | настановля́тимете |
| 3 особа | настановля́тиме | настановля́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | настановля́ю | настановля́ємо, настановля́єм |
| 2 особа | настановля́єш | настановля́єте |
| 3 особа | настановля́є | настановля́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| настановля́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | настановля́в | настановля́ли |
| жін. р. | настановля́ла | |
| сер. р. | настановля́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| настановля́вши | ||