| | |
| обезплі́днювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обезплі́днювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обезплі́днюймо |
| 2 особа | обезплі́днюй | обезплі́днюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обезплі́днюватиму | обезплі́днюватимемо, обезплі́днюватимем |
| 2 особа | обезплі́днюватимеш | обезплі́днюватимете |
| 3 особа | обезплі́днюватиме | обезплі́днюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обезплі́днюю | обезплі́днюємо, обезплі́днюєм |
| 2 особа | обезплі́днюєш | обезплі́днюєте |
| 3 особа | обезплі́днює | обезплі́днюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обезплі́днюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обезплі́днював | обезплі́днювали |
| жін. р. | обезплі́днювала |
| сер. р. | обезплі́днювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| обезплі́днюваний |
| Безособова форма |
| обезплі́днювано |
| Дієприслівник |
| обезплі́днювавши |
