| оніме́читися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | оніме́читися, оніме́читись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | оніме́чмося, оніме́чмось | |
| 2 особа | оніме́чся | оніме́чтеся, оніме́чтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | оніме́чуся, оніме́чусь | оніме́чимося, оніме́чимось, оніме́чимся |
| 2 особа | оніме́чишся | оніме́читеся, оніме́читесь |
| 3 особа | оніме́читься | оніме́чаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | оніме́чився, оніме́чивсь | оніме́чилися, оніме́чились |
| жін.р. | оніме́чилася, оніме́чилась | |
| сер.р. | оніме́чилося, оніме́чилось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| оніме́чившись | ||