| оніме́чувати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | оніме́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | оніме́чуймо | |
| 2 особа | оніме́чуй | оніме́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | оніме́чуватиму | оніме́чуватимемо, оніме́чуватимем |
| 2 особа | оніме́чуватимеш | оніме́чуватимете |
| 3 особа | оніме́чуватиме | оніме́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | оніме́чую | оніме́чуємо, оніме́чуєм |
| 2 особа | оніме́чуєш | оніме́чуєте |
| 3 особа | оніме́чує | оніме́чують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| оніме́чуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | оніме́чував | оніме́чували |
| жін. р. | оніме́чувала | |
| сер. р. | оніме́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| оніме́чуваний | ||
| Безособова форма | ||
| оніме́чувано | ||
| Дієприслівник | ||
| оніме́чувавши | ||