| | |
| освинцьо́вувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | освинцьо́вувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | освинцьо́вуймо |
| 2 особа | освинцьо́вуй | освинцьо́вуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | освинцьо́вуватиму | освинцьо́вуватимемо, освинцьо́вуватимем |
| 2 особа | освинцьо́вуватимеш | освинцьо́вуватимете |
| 3 особа | освинцьо́вуватиме | освинцьо́вуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | освинцьо́вую | освинцьо́вуємо, освинцьо́вуєм |
| 2 особа | освинцьо́вуєш | освинцьо́вуєте |
| 3 особа | освинцьо́вує | освинцьо́вують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| освинцьо́вуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | освинцьо́вував | освинцьо́вували |
| жін. р. | освинцьо́вувала |
| сер. р. | освинцьо́вувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| освинцьо́вувавши |
