| розкаря́чений – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | розкаря́чений | розкаря́чена | розкаря́чене | розкаря́чені |
| родовий | розкаря́ченого | розкаря́ченої | розкаря́ченого | розкаря́чених |
| давальний | розкаря́ченому | розкаря́ченій | розкаря́ченому | розкаря́ченим |
| знахідний | розкаря́чений, розкаря́ченого | розкаря́чену | розкаря́чене | розкаря́чені, розкаря́чених |
| орудний | розкаря́ченим | розкаря́ченою | розкаря́ченим | розкаря́ченими |
| місцевий | на/у розкаря́ченому, розкаря́ченім | на/у розкаря́ченій | на/у розкаря́ченому, розкаря́ченім | на/у розкаря́чених |
| [розм.] | ||||