| розколу́паний – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | розколу́паний | розколу́пана | розколу́пане | розколу́пані |
| родовий | розколу́паного | розколу́паної | розколу́паного | розколу́паних |
| давальний | розколу́паному | розколу́паній | розколу́паному | розколу́паним |
| знахідний | розколу́паний, розколу́паного | розколу́пану | розколу́пане | розколу́пані, розколу́паних |
| орудний | розколу́паним | розколу́паною | розколу́паним | розколу́паними |
| місцевий | на/у розколу́паному, розколу́панім | на/у розколу́паній | на/у розколу́паному, розколу́панім | на/у розколу́паних |