Результати пошуку слова: Кирило

Кирило – немолодий чоловiк; невисокого зросту, натоптуваний, з круглим обличчям, рудими вусами, настовбурченими бровами, з-пiд котрих приязно визирали добрi карi очi. З того i жив Кирило – бiльше у волостi та при волостi, нiж дома. каже, було, Кирило. Чого ж тепер Кирило мовчить?

– Так по правді, як я Кирило Тур, а ти Богдан Чорногор. Се,- каже,- наці юродивий Кирило Тур. От хоч би й отсей Кирило Тур. – гукнув тут на всю світлицю Кирило Тур, показавшись у дверях. – Себто вийняв шаблюку та сказав: «Ану, Кирило, поміряємось, чия довша?» Козацьке слово, я оддав би шалевий свій пояс за таку честь!

кирило-мефо́діївський – прикметник відмінок однина множина чол.

Роман НІЧ Про що б там не пліткували, мені приємно: я знав про Івана Кириловича більше, ніж уся Терехівка. Іван Кирилович вимагав людини всієї, до останку. Іван Кирилович усівся на валізу спиною до стовбура. Іван Кирилович умів доходити тої межі сміху, за якою бриніли сльози.