| розко́лювати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | розко́лювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розко́люймо | |
| 2 особа | розко́люй | розко́люйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розко́люватиму | розко́люватимемо, розко́люватимем |
| 2 особа | розко́люватимеш | розко́люватимете |
| 3 особа | розко́люватиме | розко́люватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розко́люю | розко́люємо, розко́люєм |
| 2 особа | розко́люєш | розко́люєте |
| 3 особа | розко́лює | розко́люють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| розко́люючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | розко́лював | розко́лювали |
| жін. р. | розко́лювала | |
| сер. р. | розко́лювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розко́люваний | ||
| Безособова форма | ||
| розко́лювано | ||
| Дієприслівник | ||
| розко́лювавши | ||