| розкудо́вчений – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | розкудо́вчений | розкудо́вчена | розкудо́вчене | розкудо́вчені |
| родовий | розкудо́вченого | розкудо́вченої | розкудо́вченого | розкудо́вчених |
| давальний | розкудо́вченому | розкудо́вченій | розкудо́вченому | розкудо́вченим |
| знахідний | розкудо́вчений, розкудо́вченого | розкудо́вчену | розкудо́вчене | розкудо́вчені, розкудо́вчених |
| орудний | розкудо́вченим | розкудо́вченою | розкудо́вченим | розкудо́вченими |
| місцевий | на/у розкудо́вченому, розкудо́вченім | на/у розкудо́вченій | на/у розкудо́вченому, розкудо́вченім | на/у розкудо́вчених |
| [розм.] | ||||