| розпаску́джений – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | розпаску́джений | розпаску́джена | розпаску́джене | розпаску́джені |
| родовий | розпаску́дженого | розпаску́дженої | розпаску́дженого | розпаску́джених |
| давальний | розпаску́дженому | розпаску́дженій | розпаску́дженому | розпаску́дженим |
| знахідний | розпаску́джений, розпаску́дженого | розпаску́джену | розпаску́джене | розпаску́джені, розпаску́джених |
| орудний | розпаску́дженим | розпаску́дженою | розпаску́дженим | розпаску́дженими |
| місцевий | на/у розпаску́дженому, розпаску́дженім | на/у розпаску́дженій | на/у розпаску́дженому, розпаску́дженім | на/у розпаску́джених |
| [розм.] | ||||