| розріши́ти – дієслово доконаного виду | ||
| (відпустити гріхи; прийняти рішення – розм., рідко) | ||
| Інфінітив | розріши́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розріші́мо, розріші́м | |
| 2 особа | розріши́ | розріші́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розрішу́ | розрішимо́, розріши́м |
| 2 особа | розріши́ш | розрішите́ |
| 3 особа | розріши́ть | розріша́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розріши́в | розріши́ли |
| жін.р. | розріши́ла | |
| сер.р. | розріши́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розрі́шений | ||
| Безособова форма | ||
| розрі́шено | ||
| Дієприслівник | ||
| розріши́вши | ||