| | |
| розрива́тися1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (роздиратися; руйнуватися; роз’єднуватися; припинятися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розрива́тися, розрива́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розрива́ймося, розрива́ймось |
| 2 особа | розрива́йся, розрива́йсь | розрива́йтеся, розрива́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розрива́тимуся, розрива́тимусь | розрива́тимемося, розрива́тимемось, розрива́тимемся |
| 2 особа | розрива́тимешся | розрива́тиметеся, розрива́тиметесь |
| 3 особа | розрива́тиметься | розрива́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розрива́юся, розрива́юсь | розрива́ємося, розрива́ємось, розрива́ємся |
| 2 особа | розрива́єшся | розрива́єтеся, розрива́єтесь |
| 3 особа | розрива́ється | розрива́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| розрива́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | розрива́вся, розрива́всь | розрива́лися, розрива́лись |
| жін. р. | розрива́лася, розрива́лась |
| сер. р. | розрива́лося, розрива́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розрива́вшись |
