| словотлума́чення – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | словотлума́чення | словотлума́чення |
| родовий | словотлума́чення | словотлума́чень |
| давальний | словотлума́ченню | словотлума́ченням |
| знахідний | словотлума́чення | словотлума́чення |
| орудний | словотлума́ченням | словотлума́ченнями |
| місцевий | на/у словотлума́ченні, словотлума́ченню | на/у словотлума́ченнях |
| кличний | словотлума́чення* | словотлума́чення* |