| сучи́тися – дієслово недоконаного виду | ||
| (чіплятися, набридливо лізти до кого-небудь) | ||
| Інфінітив | сучи́тися, сучи́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | сучі́мося, сучі́мось, сучі́мся | |
| 2 особа | сучи́ся, сучи́сь | сучі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | сучи́тимуся, сучи́тимусь | сучи́тимемося, сучи́тимемось, сучи́тимемся |
| 2 особа | сучи́тимешся | сучи́тиметеся, сучи́тиметесь |
| 3 особа | сучи́тиметься | сучи́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | сучу́ся, сучу́сь | сучимо́ся, сучимо́сь, сучи́мся |
| 2 особа | сучи́шся | сучите́ся, сучите́сь |
| 3 особа | сучи́ться | суча́ться |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| сучачи́сь* | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | сучи́вся, сучи́всь | сучи́лися, сучи́лись |
| жін. р. | сучи́лася, сучи́лась | |
| сер. р. | сучи́лося, сучи́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| сучи́вшись | ||