тузлукува́ння – іменник середнього роду | ||
відмінок | однина | множина |
називний | тузлукува́ння | |
родовий | тузлукува́ння | |
давальний | тузлукува́нню | |
знахідний | тузлукува́ння | |
орудний | тузлукува́нням | |
місцевий | на/у тузлукува́нні, тузлукува́нню | |
кличний | тузлукува́ння* |