відбу́тися – дієслово доконаного виду | ||
(обмежитися чимось незначним; зазнати, перетерпіти менше ніж очікувалось; уникнути небажаного) | ||
Інфінітив | відбу́тися, відбу́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | відбу́дьмося, відбу́дьмось | |
2 особа | відбу́дься | відбу́дьтеся, відбу́дьтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | відбу́дуся, відбу́дусь | відбу́демося, відбу́демось, відбу́демся |
2 особа | відбу́дешся | відбу́детеся, відбу́детесь |
3 особа | відбу́деться | відбу́дуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | відбу́вся, відбу́всь | відбули́ся, відбули́сь |
жін.р. | відбула́ся, відбула́сь | |
сер.р. | відбуло́ся, відбуло́сь | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
відбу́вшись |