| попотурча́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | попотурча́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | попотурчі́мо, попотурчі́м | |
| 2 особа | попотурчи́ | попотурчі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | попотурчу́ | попотурчимо́, попотурчи́м |
| 2 особа | попотурчи́ш | попотурчите́ |
| 3 особа | попотурчи́ть | попотурча́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | попотурча́в | попотурча́ли |
| жін.р. | попотурча́ла | |
| сер.р. | попотурча́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| попотурча́вши | ||