Skip to content У тi часи, про якi йде мова, тут, на високiй кручi, недалеко вiд землянки Анта, ще стояло – впритул одним боком до лiсу, а другим до Днiпра – городище, на валах якого пращури роду не раз сходились з ворогами, через що рови й пiски навкруг засiянi були стрiлами, людськими кiстьми, черепаям. 