| порозчиня́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (відчинити багато чогось) | ||
| Інфінітив | порозчиня́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | порозчиня́ймо | |
| 2 особа | порозчиня́й | порозчиня́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | порозчиня́ю | порозчиня́ємо, порозчиня́єм |
| 2 особа | порозчиня́єш | порозчиня́єте |
| 3 особа | порозчиня́є | порозчиня́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | порозчиня́в | порозчиня́ли |
| жін.р. | порозчиня́ла | |
| сер.р. | порозчиня́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| порозчи́няний | ||
| Безособова форма | ||
| порозчи́няно | ||
| Дієприслівник | ||
| порозчиня́вши | ||