Результати пошуку слова: Баба-яга

ба́ба-яга́ –

Він, як і Баба–Яга, може відірвати свою ногу — й рубати нею дрова. Очевидно, в такий спосіб казка демонструє різницю між персонажами: БабаЯга, як представниця потойбіччя, не може бачити земного гостя, але може відчути чи, як у даному випадку, почути його. Як і Баба–Яга, вони пов’язані з дітьми.

Сусіди кажуть: я – Баба Яга! Не Баба я, не Баба я Яга! вела далі Телебаба Яга. І Телебаба Яга знову зникла за екраном. Телебаба Яга, яка мене побачила, аж рота від подиву роззявила. Телебаба Яга розгублено зарепетувала: – – і Телебаба Яга шкандибаючи зникла. – зарепетувала Телебаба Яга.

вживаються як загальні, їх пишемоя з малої букви: ба́ба-яга́, дід-моро́з, іва́н-покива́н. папе́ру (матеріал), по́тяга (поїзд) — 3 ба́ба-яга́ §

Як тільки та баба–яга кинеться вас доганяти верхом на кочерзі, я попрошу знайомого касира на станції, щоб він не дав білета в поїзд для Марти Кирилівни,- скаже, буцімто білети всі дочиста випродані.

Тодi блакитнить весна дзвональними дзвониками й похмуро костилить баба–яга костяна нога – сива зима iз шкульгальною лицею в зимальну пiвнiч.

Липка, задушна ніч, повалені холерою люди стогнуть за брезентом твого намету, і саму тебе, зморену, звалює сон, снується якась фантастика, баба–яга виринає у білім медичнім халаті, повіки розклепиш — чудисько потворне, що його як і звати не знаєш, —

Василь корови пасе i вже “на цiлий день”, бо днi, як не кажiть, укоротшали, а паша на тих Валах не дуже то вилягає. Вилягає. Хоча Мавiевi й пiд п’ятдесят, та “баба” його сiм лiт молодша. каже Матвiй, ховаючи все на своє мiсце,- Баба моя пiшла до Дерманя, то ось, як бачите… – А Володько, роздягаючись, заквилiв: –

На те є знаюки, і з них найближча й найпопулярніша — баба Лючка. Баба почала шепотіти, вертіла ту сорочку довго, а потім об’явила: — І ви не бачите, як latini eppi et clerus7 перетягають Русь до свого обряду, забирають наші дієцезії й нищать нас. Але нехай не перетягають струни!.. Баба сміється.

Ввесь день весело прогуляли І п’яні спати полягали; Енея ж ледве повели. Йому дала яга одвіт: – Тут Палінур пред ним заплакав, Про долю злу свою балакав, Що через річку не везуть; Но баба зараз розлучила, Енею в батька загвоздила, Щоб довго не базікав тут.