| пошепта́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | пошепта́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | пошепчі́мо, пошепчі́м | |
| 2 особа | пошепчи́ | пошепчі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | пошепчу́ | поше́пчемо, поше́пчем |
| 2 особа | поше́пчеш | поше́пчете |
| 3 особа | поше́пче | поше́пчуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | пошепта́в | пошепта́ли |
| жін.р. | пошепта́ла | |
| сер.р. | пошепта́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| пошепта́вши | ||