| | |
| відпе́ртися1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (відімкнутися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | відпе́ртися, відпе́ртись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відіпрі́мося, відіпрі́мось, відіпрі́мся |
| 2 особа | відіпри́ся, відіпри́сь | відіпрі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відіпру́ся, відіпру́сь | відіпремо́ся, відіпремо́сь, відіпре́мся |
| 2 особа | відіпре́шся | відіпрете́ся, відіпрете́сь |
| 3 особа | відіпре́ться | відіпру́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | відпе́рся | відпе́рлися, відпе́рлись |
| жін.р. | відпе́рлася, відпе́рлась |
| сер.р. | відпе́рлося, відпе́рлось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| відпе́ршись |
