| проня́ньчити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | проня́ньчити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | проня́ньчмо | |
| 2 особа | проня́ньч | проня́ньчте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | проня́ньчу | проня́ньчимо, проня́ньчим |
| 2 особа | проня́ньчиш | проня́ньчите |
| 3 особа | проня́ньчить | проня́ньчать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | проня́ньчив | проня́ньчили |
| жін.р. | проня́ньчила | |
| сер.р. | проня́ньчило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| проня́ньчивши | ||