| | |
| прочина́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | прочина́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | прочина́ймо |
| 2 особа | прочина́й | прочина́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | прочина́тиму | прочина́тимемо, прочина́тимем |
| 2 особа | прочина́тимеш | прочина́тимете |
| 3 особа | прочина́тиме | прочина́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | прочина́ю | прочина́ємо, прочина́єм |
| 2 особа | прочина́єш | прочина́єте |
| 3 особа | прочина́є | прочина́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| прочина́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | прочина́в | прочина́ли |
| жін. р. | прочина́ла |
| сер. р. | прочина́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| прочина́вши |
