Результати пошуку слова: Жаба

Міфічний змій Василіск, який міг убивати не тільки отрутою, а й поглядом та диханням, від якого сохла трава і тріскалися скелі, з’являвся з яйця, яке зніс півень, а висиділа жаба. Жаба ^85 Жаба Жаба в міфології — істота підземна, потойбічна, тому зазвичай її відносять до “всякого гаддя”.

За ним неслася гігантська огидна жаба. Жаба наздогнала його і з’їла. Ніби й не було навколо тієї страшної ночі із дощем і жабами… –  Одна голодна жаба спробувала перелізти через барикаду, але студент огрів її підручником з квантової фізики. Жаба впала. На підлозі сиділа гігантська жаба.

– Тому, що ти такий же зелений, як та жаба. – Коли я жаба, – Змія і Буфон У час, коли Змiя скинула линовище, її побачила Жаба. – скрикнула Жаба. – спитала молоденька Жаба.

І, як та жаба, скляними очима світить, бодай вони залишились тобі, а нижні повилазили. Отож окорінилася жаба в нашому районі. Та лягай ти, красеню, в ліжко, бо вже зеленіти починаєш, мов жаба болотяна. Тільки дереться, мов жаба, на корч. — Епізод — це все одно, що жаба, яка хотіла порівнятися з волом, роздулася, поки не репнула.

Це значить, що ця жаба в такому стані, що готова при всіх накинутись на неї (що раз уже ж і було!). І коли так:, коли їх продають жабам і не хочуть уступитися, то вона сама иступиться за них обох. — Ах, жаба! стоїть на ногах, одягнена, а вийти назустріч не могла Жаба, звичайно, не пустила.

Далі ті окоренки зливалися в одного стовбура, а збоку помітив третього окоренка, тоншого, обламаного вгорі, до якого причепилася поросла волоссям жаба, а коли звів очі ще вище, то уздрів не гілля з молодим листом, а таки каменюку, грубо обтесану і під баранячою шапкою. тонко сюрлюкнула, як жаба, Гапка. 

За жабами?! – За якими жабами? здоровенна жаба. Черв’яками, живцями, жабами, можна чiпляти шматки м’яса i т.

Мене жаба не тисне. I жаба тут вiдпочиває. Жаба – вовча їжа?

Чорна жаба росла в його грудях, чорна жаба смоктала з його серця кров, а він відчував од того втіху. Темна хвиля піднімалася йому від стіп до грудей, чорна жаба прокидалася.

Але, замісць того, я стою біля ґанку і слухаю, як у мені важко, незґрабно починає ворушитись нудьга, неначе жаба, що випручується зпід піску, яким її присипано: от зпочатку ворушиться тільки самий пісок, далі з’являється латочка горбистої, пухлої спини, потім викарячене, кліпаюче, злісне око.