| | |
| вип’я́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (випинати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | вип’я́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | вип’я́чуймо |
| 2 особа | вип’я́чуй | вип’я́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вип’я́чуватиму | вип’я́чуватимемо, вип’я́чуватимем |
| 2 особа | вип’я́чуватимеш | вип’я́чуватимете |
| 3 особа | вип’я́чуватиме | вип’я́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вип’я́чую | вип’я́чуємо, вип’я́чуєм |
| 2 особа | вип’я́чуєш | вип’я́чуєте |
| 3 особа | вип’я́чує | вип’я́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| вип’я́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | вип’я́чував | вип’я́чували |
| жін. р. | вип’я́чувала |
| сер. р. | вип’я́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| вип’я́чувавши |
